Сучасний світ глибоко стурбований підвищенням спалахів терористичних актів. І ця проблема вже не конкретної країни, а вона все більше і більше набуває міжнародного характеру. У боротьбі з тероризмом вже задіяні всілякі антитерористичні центри, спеціалізовані служби та правоохоронні органи але цього виявляється не зовсім достатньо. У сучасних умовах українських реалій дане питання також викликає гостру потребу обговорення.

Для розуміння причин поширення такого явища як тероризм слід, насамперед, дослідити першоджерела виникнення терористичних настроїв. До факторів, що дають поштовх до розвитку тероризму належать: підвищення рівня правового нігілізму у суспільстві, загострення політичної боротьби, спалах хвилі націоналізму та сепаратизму, зниження соціального захисту населення та загального рівня життя. Беззаперечними факторами є зниження авторитету осіб, що перебувають на владних посадах, недосконалість законів та політичний екстремізм. Але навіть у суспільстві, яке живе у відносній політичній стабільності наявні терористичні організації і знищити їх дуже складно. Таку ситуацію можна пояснити стійким станом терористичної психології окремих соціальних прошарків, які не змогли відшукати собі місце в жодному з прошарків суспільства. Не на останньому місці знаходиться й вміння лідерів таких напрямків використовувати простих людей у своїх антигуманних задумах.

Викорінення тероризму це тривалий процес, який передбачає глобальних дій. Потрібно переконати суспільство в цілому, що силовий шлях вирішення конфліктів призведе до катастрофи. Найбільш доцільним шляхом боротьби з тероризмом є стабілізація політичного та економічного становища в державі, закріплення демократичних принципів суспільного життя. Потрібно створите таке громадянське суспільство, у якому не буде соціальної, економічно, політичної та навіть культурної бази для терору. Тобто потрібно укорінити демократичні традиції, розвити ідеологічний і політичний плюралізм, а також розвити терпимість, відмовитись від конфронтації між різними соціальними та етнічними групами, досягти консенсусу в усіх соціально-політичних питаннях. Необхідно сформувати адекватні механізми взаємодії народу із владою, виробити високу правову культуру у суспільстві. Не на останньому місці має стояти і нормалізація взаємодії та розвитку етносів. Потрібно в дійсності розвивати їхнє відчуття приналежності до держави і робити все для того щоб воно переважало перед фактором етнічної приналежності. Необхідно усунути та нейтралізувати дії зовнішньодержавних факторів: посилити контроль кордонів, підвищити увагу за діяльністю закордонних організацій тощо...