Остання редакція: 2016-09-30
Тези доповіді
Одухотворенням етнодизайну українського народу є мистецтво, яким наші предки займалися майже весь час, а саме: вишивкою, різьбленням, килимарством, і особливе місце займало – гончарство. Гончарство – це один з витворів художньої культури, який був започаткований багато років тому і став різновидом народного мистецтва. В Україні вже наприкінці ХІХ на початку ХХ століття виникло більш ніж сімсот осередків народної кераміки.
Головним осередком сучасного українського гончарства є опішнянське гончарство. Глиняні вироби з різновидом розпису виготовлялись артелями-сім’ями в м. Опішня, Полтавської області. Найбільш розповсюджений вид розпису був – підглазурний, бо саме ним можна було відобразити візерунки, та символи, саме так як це уявляли майстри гончарства. Опішня з давніх часів була відома своїми гончарними здобутками, такими як: своєрідні декоративні глеки для напоїв, баклаги, бочки на ніжках, баранці, свистульки, тарілки, миски, глиняні іграшки у формі свійських та диких тварин, які символізують образи українського фольклору і народного мистецтва. Виріб створюється опішнянськими гончарами без всіляких попередніх зарисовок, усі мистецькі фантазії вони виконують відразу начисто. Порівнюючи всі майже однакові вироби ніхто не знайде нічого схожого. Ці майстри без всяких трудностей виточують на станках малесенькі посудини та велетенські ємкості, макітри, вазони...