Стрімкий розвиток у сучасному світі інформаційно-комунікаційних технологій та системи мас-медіа потребує цілеспрямованої підготовки особистості до вмілого і безпечного користування ними. Медіаосвіта – це насамперед практика підготування людини до ефективної взаємодії з медіа, яка розглядається як постійний розвиток і самовдосконалення особистості в суспільстві. Вперше термін «медіаосвіта» було вжито в 1973 р. на засіданні ЮНЕСКО і Міжнародної ради з кіно, телебачення та аудіовізуальної комунікації.

Проблеми медіаосвіти привертають увагу фахівців різних галузей науки, зокрема серед них: В. Різун, М. Тимошик, В. Шкляр, І. Слісаренко (журналістика), Л. Шульман і В. Пугач (фізико-математичні науки), Г. Онкович, Н. Іллік, Б. Потятник та ін. (педагогіка). У дослідженнях науковців йдеться про підготовку людини до спілкування із ЗМК під час соціалізації.

За основу розвитку медіаосвіти України обрано світовий досвід, який відображено в міжнародних документах, рекомендаціях та резолюціях. Найбільш значущою подією в розвитку медіаосвіти було схвалення постановою президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 р. «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні». Головна ідея концепції полягає в сприянні становленню ефективної системи медіаосвіти в Україні для забезпечення загальної підготовки дітей та молоді до безпечної та ефективної взаємодії з сучасною медіасистемою. Під формами медіаосвіти слід розуміти її здійснення в усіх складових системи безперервної освіти в Україні.  У концепції виділяються наступні форми: дошкільна, шкільна, позашкільна, медіа-освіта у вищій школі, батьківська, медіа-освіта дорослих, медіа-освіта засобами медіа...