На перший погляд може здатися, що такі поняття як гуманізм та кримінальний закон є такими, що виключають один одне. Це пояснюється, насамперед, імперативним характером кримінального права як такого: особа, яка вчинила злочин повинна зазнати на собі заходи державного впливу – кримінальну відповідальність.

Разом з цим, слід вказати й на те, що тим не менше закон про кримінальну відповідальність містить і норми, які з точки зору загально філософських категорій можна розглядати як гуманні. Перш ніж дослідимо ці норми потрібно наповнити змістом категорію «гуманізм». Гуманізм (від лат. humanus — людський, людяний)  - це система поглядів, переконань, концепцій, в яких людину визнають як найвищу соціальну цінність, її блага ставляться вище благ окремих соціальних груп, громадських організацій, політичних партій та, врешті-решт, держави.

В науці кримінального права гуманізм розглядається як один із принципів як найбільш важливих, основоположних та загальних засад. При цьому одні автори наполягають на тому, що гуманізм слід відносити до так званих загально-правових принципів (тобто таких, які зазначені в Конституції, а отже є притаманними для всіх галузей права), інші ж – гуманізм розглядають як один із принципів саме кримінального права.  Досить цікаву і проміжну позицію висловив М.Й. Коржанський: «… демократизм, законність, гуманність і справедливість – це не тільки не принципи права, а й взагалі найбільш поширені суспільно-філософські  категорії.  До права вони мають таке саме відношення, як і до економіки, політики та всіх інших сфер суспільного вжиття… Ніхто і ніде не може вимагати їх конкретного виконання, і ніхто не може бути відповідальним за їх порушення. Ці категорії не можуть бути принципами права, а тим більше – однієї галузі...