Уперше про превентивну дипломатію заговорили у 1960 році на сесії Генеральної асамблеї ООН. Спочатку даний вид дипломатії не був повноцінним способом для підтримання безпеки та миру в цілому світі. Це була лише якась ідея, в основі якої було зменшення кількості локальних конфліктів. Даний підхід мав допомогти стримати розвиток холодної війни, яка на той час була між США та СРСР, а також позитивно вплинути на авторитет ООН у врегулюванні конфліктів.

Превентивна дипломатія включає діяльність по уникненню конфліктних ситуацій, їх вирішенню до моменту їх переростання у збройні конфлікти і обмеженню масштабів цих зіткнень, якщо вони вже почались.

Превентивна дипломатія включає в себе ряд заходів, спрямованих на:

1. Зміцнення довіри. Це можуть бути обміни військовими місіями, організація вільних потоків інформації.

2. Встановлення фактів. Своєчасний та точний збір інформації про території, які можуть опинитися у зоні конфлікту.

3. Раннє попередження. Інформація різних політичних показників повинна систематизуватися для раннього попередження факторів, що можуть викликати конфлікти.

4. Превентивне розгортання. Збройні контингенти мають розміщуватися під командуванням ООН в ті проміжки часу, які передують початку конфлікту.

5. Формування демілітаризованих зон. На додаток до розгортання персоналу ООН, в таких зонах як частини операцій по підтриманню миру, варто також розглянути питання про користь таких зон як форм превентивного розгортання, зі згоди сторін...