Сучасна держава вибудовує відносини із суспільством за допомогою комунікацій. Жодна система у будь-якому суспільстві не здатна реалізовувати соціальні дії без інформаційного взаємообміну, без масових комунікацій, що пронизують усю суспільну «тканину». Взаємодія між людьми на основі масових комунікацій забезпечує політичну та економічну конкурентну боротьбу. Сучасне суспільство є динамічним за своєю сутністю, що обумовлено взаємодією та протиріччям інтересів різних соціальних груп та класів, керуючої еліти, різноманітних угрупувань у структурі влади, інтересів суто фінасових та промислових монополій. Ці різнорівневі протиріччя і виражають конфлікт. Так, наприклад, сучасна політологія проблематизує конфлікти між елітою та всією іншою частиною суспільства, яка вважає, що еліта у повній мірі не виражає її інтересів.

На нашу думку, конфлікт доцільно інтерпретувати як певний перманентний стан ідеологічної, політичної, соціальної та економічної боротьби. Провідну роль у забезпеченні цієї боротьби відіграють саме масові комунікації. За допомогою обміну інформацією, впливу на суспільну думку та суспільні настрої, використання різноманітних засобів та методів тиску на політичні та економічні процеси масові комунікації можуть сприяти трансформації та вирішенню конфліктів.

У цьому контексті однією з найпоширеніших форм урегулювання конфліктів є медіація. Медіація – процес нарощування рефлексії відповідного суб'єкта через формування послідовної системи більш конкретних опозицій. Здатність формувати серединну культуру э важливим показником рівня розвитку медіації й, у той самий час, рівня розвитку культури. У вітчизняній традиції ідея медіації трактується як ідея опосередкування людського розвитку в цілому. Відповідно до цього, в культурі виділяються чотири головні медіатори – знак, символ, слово й міф...