Поняття «гуманізму» виникло ще за давніх часів, і протягом всієї історії людства воно тісно переплітається з явищем антигуманізму. Сама ідея гуманізму полягає у визнанні людини, індивіда, як найвищої цінності, пріоритетності людяності у суспільстві. Будь-які ганебні дії по відношенню до іншої людини перечать основному розумінню гуманізму. Але, разом з тим, ми можемо спостерігати певні події в історії, які вражають своєю жорстокістю: рабство, війни, геноциди, бунти, тощо. Деякі люди розуміють, звідки витікають та до чого призводять антигуманні настрої у суспільстві, деякі-не розуміють, а лише сліпо слідкують за більшістю. І звідси постає питання: на кому лежить відповідальність за варварські дії? Чи можемо ми уникнути цього у майбутньому?

На думку Лукача, левова доля відповідальності за агресію лежить саме на інтелігенції, адже хто, як не інтелектуали повинні першими бачити та реагувати на антигуманні прояви у нашому суспільстві. Розглядаючи фашизм як одне з найжорстокіших явищ в історії нашого суспільства, Лукач зазначає, що усі звірства фашизму не вдалися би, якби Гітлер не зміг здійснити систематичний вплив на суспільство заради розповсюдження ідеї нерівності людей. Використавши пропагандистські методи, він укорінив у думках переважної більшості німецького народу, що сама думка про рівність усіх людей є нечуваною. Допустивши таке, інтелігенція позбулася можливості яким завгодно чином впливати на розвиток подальших подій.

Як інтелектуали можуть впливати на майбутнє, на ситуацію загалом? Так, як це є освічені люди, науковці, управлінці, то саме вони повинні не дати затуманити собі розум, а направляти людей на потрібний шлях розвитку. За Лукачем, від інтелігенції залежить, як суспільство реагуватиме на нові прояви фашизму та на інші дії, що є антигуманними по відношенню до людей. Чи обере інтелігенція шлях своїх попередників 18 та 19 століть та стане на чолі прогресивного повороту у світі, чи, навпаки, як німецька інтелігенція 20 ст. мимоволі стане безпомічною жертвою та свідком варварської реакції...