Невід'ємною складовою розвитку людства є забезпечення безпеки особистості. Зважаючи на важливість вирішення цього завдання, за останні двадцять років у суспільстві відбулося усвідомлення необхідності перегляду підходів до дослідження феномену «безпека особистості».

Безпеку особистості розглядають як взаємовідносини людини з об'єктами (суб'єктами) зовнішнього середовища, за яких незаплановані (неочікувані) зміни в їхньому стані не приводять до втрати життя, здоров'я або майна. Традиційно, у дослідженнях безпеки особистості особливу увагу приділяють аналізу ризиків і сили руйнувань, які можуть статися через перевищення параметрами впливу зворотного зв'язка тих значень, що відповідають персональному порогу адаптації або мають форми, небезпечні для людини.

У Доповіді ООН щодо розвитку людства (1994) уперше був сформульований перелік категорій безпеки особистості, які можуть зазнати загроз: економічна безпека, продовольча безпека, безпека щодо збереження здоров'я, екологічна безпека, особиста безпека, громадська безпека, політична безпека. У тому ж році почали виділяти 6 підходів до аналізу безпеки особистості, в яких окремий наголос робився на: насильницький конфлікт, його запобігання і вирішення; злочин і «безпеку громадян»; психологічну невпевненість; зміни в навколишньому середовищі; комплексну ідентифікацію та порівняння всіх головних загроз; вивчення окремих пріоритетних загроз у конкретний момент часу і певному місці...