У сучасній Україні відбуваються трансформаційні перетворення системи державної служби у багатьох напрямках її функціонування, але проблемним вектором реформування державного апарату залишається залучення молодих фахівців до державної служби. Молодь як суб’єкт інноваційних перетворень, є цінним ресурсом для органів державної влади і муніципального управління не тільки через свою енергійність та креативне мислення, але й через свою активність, впевненість і прагнення щось змінити у державі. У зв’язку з цим, країні слід, окрім боротьби з корупцією в органах державної влади, приділити увагу виробленню механізмів залучення молоді до державної служби, оскільки наразі відсоток молодих спеціалістів на державній службі є критично низьким. Свідченням вікової диспропорції на державній службі є результати соціологічного дослідження, опублікованого у щорічному виданні «Державна служба в цифрах»: «відсоток працівників державної служби, стаж роботи яких складає від 15 до понад 25 років, а саме 26,4%; молодих фахівців,які працюють менше 1 року і до 5 років -28,4%».

Механізмом залучення молоді на державну службу з часів набуття незалежності до теперішнього року був кадровий резерв. Згідно з нормативно-правовим обґрунтуванням кадрового резерву, право на прийняття до нього, мають випускники вищих навчальних закладів, з професійними навичками та професійно підготовлені працівники, які  успішно  справляються з виконанням службових обов'язків, але одразу постає питання: де молодь має змогу набратись професіоналізму у цій сфері? Заміщення вакантних посад з кадрового резерву відбувається за допомогою конкурсу, після якого обирається найбільш професійний працівник, але актуальним постає вирішення проблеми корупції та трибалізму. Українська молодь обираючи освіту у галузі державного управління, отримує певний рівень теоретичної підготовки, практичні уміння і навички, але значною проблемою залишається пошук механізмів отримання попереднього досвіду адміністративної діяльності...