Перехід країн до ринкової економіки та вихід підприємств на світову арену вимагає від них високої ефективності, конкурентоспроможності, впровадження нових технологій не тільки у виробничий процес, а й у процес управління персоналом. Тому перед управлінцями все частіше постає питання про те, як стимулювати творчий потенціал працівника, за умови досягнення їм вже високих результатів у своїй діяльності. Як зазначав Акіо Моріта, «Коли у нас вже є штат, сформований із підготовлених, розумних і енергійних людей, як наступний крок потрібно стимулювати їх творчі здібності».

Вперше творчі ресурси як чинник успіху діяльності працівника та всієї компанії представлено у мотиваційні моделі «людських ресурсів», яка полягає в тому, що рівень успішності підприємства залежить від  уміння керівництва підібрати групу компетентних, висококваліфікованих, відповідальних працівників, що зможуть проявити свої творчі здібності в нестабільних і складних умовах переходу до ринкових відносин.

Одним із сучасних підходів, орієнтованих на розвиток творчого потенціалу співробітника, є партисипативне управління. Головним аспектом його сутності є те, що працівники мають право самостійно організовувати і вирішувати певні аспекти своєї діяльності. Наприклад, це є вибір засобів для здійснення трудового процесу, залучення до постановки цілей й визначення строків їх досягнення, залучення до певних творчих чи організаційних груп певного рівня, об’єднання з іншими працівниками у так звані трудові бригади...