Остання редакція: 2016-09-30
Тези доповіді
Творча спадщина Гійома Аполлінера (Вільгельма - Альберта-Володимира - Олександра - Аполлінарія Костровицького; 1880-1918) залишає по собі характерне відображення двоїстої реальності ХХ століття у ліричному розумінні дійсності.
Новий підхід Аполлінера до поезії сприймали не достатньо серйозно. Головними особливостями його творчості вважали вірші-каліграми, не використання пунктуації та інтерпретація сучасності у народну творчість. Але насправді сутність його творчого новаторства значно вище.
Новий погляд Аполлінера на поезію існував як спосіб «пізнання життя». Він завжди виділяв унікальність людського «Я». У написанні своїх віршів поет докладав багато зусиль, щоб якнайповніше "відобразити повсякденне життя".
Твори Аполлінера можна відносити до різних поетичних напрямків. У них поєднуються романтизм та символізм, реалізм та кубізм, особливе місце посідає сюрреалізм та ін. Хоча сам поет ідентифікував свою творчість як "новий реалізм", "надреалізм", "сюрреалізм"...