На сучасному етапі розвитку суспільства актуальним залишається питання збереження українських національних традицій, зокрема в одязі.  Проблематиці дослідження народних орнаментів Черкащини приділили значну увагу провідні художники Черкаської фабрики художніх виробів ім. Лесі Українки – А. Задувайло, Г. Грабовська, О. Головко. Значний внесок у теоретичному осмисленні орнаментів Черкащини здійснила доктор культорології С. Китова. Зазначений науковий інтерес до проблематики семантики візерунків свідчить про необхідність відродження традицій як і нашого народу, так і всього людства.

На межі ХІХ-ХХ ст. відбувається кардинальна зміна художньо-образного вирішення народної вишивки. Пояснюється це, в першу чергу, розповсюдженням техніки хрестика. В 50-60-х роках минулого століття по всій території Черкащини поширювалась вишивка чоловічих та жіночих сорочок технікою «набирування» в темно-зелених, жовтих, зелених та чорних тонах[1]. Основними візерунками того періода були розетки, різні геометричні орнаменти, рослинні композиції.  Характерною ознакою вишивок Черкаського регіону є різноманітні розетки – знаки, що як  мотивні одиниці наявні в переважній більшості видів народного мистецтва України. Палеолітичне мистецтво розетки не знало, її майбутню форму підказала, можливо, побутова кераміка, зразки якої добре відомі з Києво-Черкаської ранньонеолітичної колекції мистецьких пам’яток. Дехто з дослідників вважає, що розеточні форми з’явились у нас лише як результат впливу середньовічного мистецтва Європи та християнської символіки, а символічний смисл цих мотивів, потрапивши в Європу головним чином через Візантію, трансформувався в християнський. Розеточні кола досить натуралістично відтворюють образ троянди. Троянда пов’язана з середньовічним культом діви Марії, за кількістю пелюсток в квітці визначали християнські чесноти. У вишивці Черкащини цілий комплекс складають восьмипелюсткові розетки та їхні графічні відтворення у вигляді схилених андріївського та накладеного на нього грецького хреста...